Gestion patrimoniale dans le contexte de la guerre en Ukraine : enjeux et stratégies

Gestion patrimoniale dans le contexte de la guerre en Ukraine : enjeux et stratégies

L’invasion à grande échelle de l’Ukraine par la Fédération de Russie a intensifié la menace existentielle pesant sur les espaces culturels ukrainiens, poursuivant un processus d’attaques culturelles russes évident depuis au moins 2014.

Selon les chiffres avancés par l’UNESCO, 485 sites ont été endommagés depuis le 24 février 2022, dont 149 édifices religieux, 33 musées, 249 immeubles historiques et/ou artistiques, 33 monuments, 18 bibliothèques, 1 archive et 2 sites archéologiques. À ces destructions s’ajoutent des pillages et des vols massifs. Au-delà de ces données, il est nécessaire d’évoquer le sort des personnes impliquées dans la gestion de ces patrimoines.

Dans ce contexte, la préservation et la présentation de l’héritage culturel constituent un enjeu de première importance. En effet, la patrimonialisation, ou valorisation du patrimoine tangible et intangible, y compris les pratiques littéraires, joue un rôle crucial dans la création d'espaces mémoriels communs pour la société ou les groupes sociaux auxquels elle s'adresse. Ainsi, elle contribue à la construction d’un espace public commun, de la « Polis », espace dont la légitimité est remise fondamentalement en question par la Fédération de Russie.

Le patrimoine peut être considéré comme un espace idéel et communicationnel, mais aussi concret, renvoyant à des lieux ou objets à forte dimension symbolique. Il est destiné à être partagé et, de ce fait, joue un rôle évident dans la constitution de l’identité ou des identités culturelles et politiques.

Dans le cadre de cette journée d’étude, nous proposons de revenir, à travers différents exemples et cas d’études ukrainiens, sur les enjeux sociétaux, politiques, juridiques et culturels liés à la préservation du patrimoine en temps de guerre. Est-il véritablement possible d’assurer la préservation et la gestion de ce patrimoine dans le contexte d’une guerre d’une telle ampleur ? Et surtout, qui sont les acteurs impliqués et quelles sont les stratégies développées pour tenter d’y parvenir ?

Management of Ukrainian Cultural Heritage in Wartime: Issues and Strategies

The Russian Federation’s full-scale invasion of Ukraine intensified the existential threat to Ukrainian cultural spaces, continuing a process of Russian cultural attacks evident since at least 2014.

According to the figures provided by UNESCO, 485 sites have been damaged since February 24, 2022, including 149 religious buildings, 33 museums, 249 historic and/or artistic buildings, 33 monuments, 18 libraries, 1 archive and 2 archaeological sites. In addition to these destructions there have been massive looting and thefts. Beyond these figures it is necessary to refer to the fate of the people involved in maintaining these heritage sites.

In this context, the preservation and presentation of cultural heritage are of paramount importance. Indeed, patrimonialization, or valorization of tangible and intangible heritage, including literary practices, plays a crucial role in the creation of common memorial spaces for the society or social groups it appeals. Thus, it contributes to the construction of a common public space, the "Polis," whose legitimacy is fundamentally denied by the Russian Federation.

Heritage can be considered an intellectual and communicational space, as well as a concrete one, referring to places or objects with strong symbolic significance. It is intended to be shared and therefore evidently plays a noticeable role in the formation of cultural and political identity or identities.

Within the framework of this scientific event, we propose to analyse, through various Ukrainian examples and case studies, the societal, political, legal and cultural challenges related to the preservation of heritage at wartime. Is it truly possible to ensure the preservation and management of this heritage in the context of a war of such a scale? And, more importantly, who is involved and what strategies are being developed to achieve this?

Збереженняй управління українською культурною спадщиною під час війни: виклики і стратегії

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну посилило екзистенційну загрозу українському культурному простору, продовживши процес російських атак на українські культурні цінності, що триває принаймні з 2014 року.

Згідно з цифрами, оприлюдненими ЮНЕСКО, за період з 24 лютого 2022 року було пошкоджено 485 об’єктів, серед яких 149 релігійних споруд, 33 музеї, 249 історичних пам’яток монументального мистецтва, 33 пам’ятки, 18 бібліотек, 1 архів і 2 місця археологічних розкопок. До цих руйнувань слід додати пограбування й численні викрадення. Окрім наведених даних, варто згадати й про долю осіб, залучених до управління й збереження об’єктів із цього списку.

У цьому контексті збереження й презентація культурної спадщини є надважливим завданням. Дійсно, патрімоніалізація, тобто підвищення ролі матеріальної та нематеріальної спадщини, літературної творчості зокрема, виконує вирішальну функцію у створенні спільного меморіального простору суспільства чи соціальних груп, до яких вона апелює. Таким чином, вона сприяє створенню спільного громадського простору, «Поліса», легітимність якого Російська Федерація в корені ставить під сумнів.

Спадщиною може вважатися ідейний і комунікативний, або ж конкретний простір, що включає місця чи об'єкти із значним символічним навантаженням. Вона  призначена для спільного використання і тому відіграє очевидну роль у формуванні культурної та політичної ідентичності чи ідентичностей.

У рамках цього наукового заходу планується озвучити різні приклади й результати досліджень українських реалій і обговорити виклики суспільного, політичного, законодавчого й культурного порядку, пов’язані із збереженням і управлінням спадщиною під час війни. Чи можливо взагалі забезпечити її збереження й охорону під час війни такого масштабу ? Якими є шляхи досягнення успіху у цьому, і хто долучається?